Хто читав твори Джорджа Мартіна або ж бачив якісний серіал по мотивам цього твору «Гра престолів», тому легше буде розібратися, про що буде йти мова.

Ідея цього, не побоюся сказати, геніального твору після творів Толкієна в тому, що відбувається протистояння холодної Півночі проти гарячого Півдня. Північ характеризується похмурими лордами, що до кінця вірні традиціям, принципам. Північ споконвіків була оплотом всього королівства, її міць відігравала визначну роль, коли мова велася про безпеку країни. І навіть тоді, коли приходять нові віяння, нові принципи, що виглядають краще за ретро, Північ відмовляється від цього, цінуючи тим, чим цінували і вісім тисяч років тому.

А що ж Південь? Усі заворушення і повстання, в основному, розпочиналися саме там. А Північ вливалася у них тільки тоді, коли конкретно піднімалися її інтереси. Південь завжди боявся Північ, її льодовитий характер і непоступливість. Тому Південь вибрав для себе стратегію очікування, хитрості і використання величезних ресурсів. Саме на Півдні зібралися властолюбні люди з необмеженими фінансовими можливостями. Більше того, Південь більш лояльний до впливу нових віянь, нових принципів – він більше мінливий і гнучкий. Тому Південь, витримавши декілька дошкульних поразок від Півночі під час громадянської війни і використавши всі свої козирі, в кінцевому результаті, здається, переломив хід війни на свою користь.

Величезний твір Мартіна ще не дописаний, тому нам тільки залишається здогадуватися, чим там закінчиться. Мені здається, що виграє в цій війні не Північ і не Південь, а взагалі третя сторона, поки що невідома.

Довший час оплотом українського футболу було саме Динамо К – крига. І навіть клубні кольори вказують саме на цю аналогію. За часів Радянського футболу Динамо було самим яскравим клубом України і ця яскравість давала про себе знати і в Європі. Але це було так давно! Здається, пройшло вже вісім тисяч років! Та й за часів українського незалежного футболу більшість часу кияни відстоювали честь українського королівства (і досить успішно) в Європі. Таким чином, прямо чи дотично, допомогло підняти голову так званому Півдню. Вогонь – Шахтар Донецьк.

Та трапилася не зовсім приємна подія. Тільки запалав цей вогонь, як розпочалася громадянська війна. Зійшлися крига і вогонь. І кожна з тих стихій хоче залучити до своїх лав нових і сильних союзників. В даному випадку вогню краще це вдається, точно так само, як і в книгах Дж. Мартіна. Динамо тримається за свої старі традиції. Кияни цінують своїми людьми, вони до кінця відмовляються від прогресивних нововедень, навіть сумнівних. Шахтар же – навпаки. Вводяться нові традиції, які без проблем можуть бути змінені на ще новіші, структура шукає здібних людей, які можуть внести величезний вклад в перемогу в цій громадянській війні. Паралельно використовуються величезні ресурси – все для перемоги! І поки що вогонь поглинає лід. Південь перемагає Північ. Шахтар тисне Динамо у війнах внутрішнього чемпіонату.

Але цей твір ще також не закінчився. Хто ж візьме верх у цій боротьбі? І чи не буде це зовсім інша сторона, яка потихенько, в тіні будує свої плани, жде свого часу, щоб зійти на трон Семи Королівств? Щоб зайняти пануюче місце в українському чемпіонаті?